<a href="https://postimages.org/"/><img src="https://i.postimg.cc/C5qy0MhF/345px-M-Omelusik.jpg"/></a><br/>Микола Степанович Омелюсік (псевдо: «Поліщук») (7 (19) травня 1889, с. Ставки Полісся — 6 серпня 1970, Філадельфія, США) — український військовий діяч, генерал-хорунжий (в еміграції) армії УНР.<br/>Народився на Поліссі у селянській родині. Родом з Гродненської губернії, православного віросповідання.<br/>Загальна освіта — початкова, домашня.<br/>В армії Російської імперії<br/>У 18-ти річному віці, у вересні 1907 року, добровільно поступив на військову службу, склавши іспити по наукам в обсязі загальної середньої освіти. Прослуживши 2 роки та здобувши унтер-офіцерське звання, у серпні 1909 року поступив в Іркутське військове училище, навчання в якому закінчив з відзнакою у серпні 1912 року та отримав офіцерський чин підпоручика (зі старшинством з 06.08.1911). Був направлений на службу в 53-й піхотний Волинський полк, займав посаду молодшого офіцера 15-ї роти.<br/>Учасник Першої світової війни.<br/>На початку війни був переведений до 11-ї артилерійської бригади 11-ї піхотної дивізії, у складі якої брав участь в бойових діях на Південно-Західному фронті.<br/>Під час війни був підвищений в чині до поручика, потім до штабс-капітана. В лютому 1917 року одержав чин капітана (зі старшинством з 27.12.1916). Був нагороджений п’ятьма бойовими орденами Російської імперії.<br/>Перші визвольні змагання<br/>З кінця 1917 року — командир гарматної бригади в армії УНР. У травні 1919 року спільно з отаманом Володимиром Оскілком формував Волинську групу та 4-ту Холмську дивізію. З червня 1919 року — черговий отаман штабу Волинської групи (командир генерал В. Петрів), яка брала участь в боях на польському і більшовицькому фронтах. Влітку і восени 1920 року — у Діючій армії УНР.<br/>Після інтернування армії УНР у листопаді 1920 року, перебував у таборі «Каліш».<br/>В УПА<br/>У роки Другої світової війни — учасник українського руху Опору. З травня 1943 року — в Українській Повстанській Армії. Очолював оперативний відділ Штаб Військової Округи «Заграва», з серпня 1943 року — начальник оперативного відділу Крайового Військового Штабу УПА-Північ.<br/>В еміграції<br/>Урядом УНР у вигнанні підвищений у ранзі до генерал-хорунжого.<br/>Після 1945 року переїхав до Аргентини, але згодом емігрував до США. Помер у Філадельфії.<br/>Автор нарису «УПА на Волині в 1943 році».